ГУРТОК "МІЙ РІДНИЙ КРАЙ"

ЦІКАВІ ФАКТИ!

Невідома Україна: 23 фортеці, замки і палаци

Практично у кожній області України можна знайти стародавні споруди. Про багато з них ми знаємо давно, в інших навіть встигали побувати, але є й такі, які ховаються від наших очей і саме вони викликають найбільший інтерес. Сьогодні ми розповімо про маловідомі замки, фортеці і палаци України, які неодмінно варто відвідати. Для тих, хто вважає себе знавцем фортифікаційних споруд України, ми навмисно змінили назви замків і палаців. Цікаво, чи впізнаєте ви їх за фотографією та описом? Відповіді – у посиланнях. 

Палац Псари 

Знайти цей палац – не така проста справа. Сам він ховається у густому гаю, а дорога, що веде до нього, заплутана і складна. На сьогоднішній день від колишньої величі цієї споруди залишилися лише лабіринти покинутої розкоші. Важко уявити, що раніше все це належало династії Потоцьких. Хоча, якщо підключити уяву, то у заростях бур'яну ще можна розглянути прекрасний маєток, який зберіг пам'ять про минуле.

Червоний замок 

Цей замок завоював право називатися самим таємничим замком України. Все, що залишилося від колись величної і старовинної споруди – дві круглі зубчасті вежі. Сьогодні можна тільки зітхати про його колишню розкіш. Сам палац був побудований ще у 9 столітті, пізніше повністю перебудовувався і тепер є нагадуванням про нині неіснуюче поселення. Ще більшої таємничості цьому місцю додає те, що воно відірване від цивілізації. До нього веде лише одна ґрунтова дорога, яка у негоду перетворюється на непрохідну.

Таврійська садиба

 Це одна з найцікавіших пам'яток Східної України і єдиний екземпляр палацово-замкової архітектури 19 століття, що дійшов до наших днів. Під'їжджаючи до палацового комплексу, проглядаються високі зубчасті стіни і вежі, увінчані шпилями. Цікаво, що на будівництво палацу пішло цілих 30 років. Кажуть, що під час ярмарку циганка нагадала господареві маєтку, ніби він буде жити до тих пір, поки будується замок, тому проект постійно перероблявся. Але як господар замку не намагався віддалити день завершення будівництва, коли воно, нарешті, сталося – передбачення збулося.

Мавританська перлина

 Опори зруйнованого моста недалеко від цього місця вказують на те, що колись давно тут протікала річка. Сьогодні під старими руїнами видніється тільки поле очерету і невеликий струмочок, а трохи далі відкривається вид на непримітне село. Тільки придивившись можна побачити дивний шпиль – чи то верхівка церковного купола, чи то залишки якоїсь іншої споруди. Незнаюча людина навряд поцікавиться і навіть не здогадається, що якщо звернути з дороги, то перед нею відкриється приголомшливий мавританський замок.

Фортеця «Біля річки» 

Все, що залишилося від цієї могутньої фортеці – самотня п'ятикутна вежа, що височіє на річковій скелі. Вражає, але про існування замку часто не знають навіть жителі довколишніх сіл, а колись давно він відігравав важливу роль в історії країни. Побудований у 17 столітті, замок складався з шести веж, оточених глибоким ровом. Це було прекрасне укриття для місцевих панів. Втративши стратегічне значення, територія замку осиротіла і стала непотрібною. Проте любителі старовини люблять провідувати тутешні місця, тут відкриваються чудові види.

Надзбручанська фортеця 

Якщо ви одного разу помітите на березі річки Збруч густу лінію камінних залишків – знайте, що це одна із забутих подільських фортець. Замок, від якого сьогодні залишилися одні лише руїни, був зведений у другій половині 14 століття з метою оборони. Його товсті стіни стали у нагоді навіть під час кровопролитних боїв Першої світової війни. Ви напевно здивуєтеся, дізнавшись яку літературну кар'єру зуміла зробити ця фортеця. Для багатьох письменників вона стала справжньою музою і неодноразово згадувалася у різних творах.

Стрипський палац

 У 14 столітті для будівництва цієї фортеці було вибрано скелясте піднесення біля річки Стрипа, де схили невеликої гори з трьох сторін стрімко обривалися і спрямовувалися вниз до води. Це був величний замок овальної форми з мостом через річку. З часом палац почав втрачати оборонне значення і прийшов у занепад. Місцеві жителі почали розтягувати його залишки для будівельних потреб, поки від нього не залишився один каркас. Тепер час від часу сюди навідуються тільки допитливі туристи.

     Руїни арочного замку 

В околицях невеликого селища, оточеного величезними ставками, є замок, який дійшов до наших днів у вигляді фрагментарних руїн. Свого часу він зіграв значущу роль в історії. Наприклад, від стін саме цього замку йшов походом на Москву Лжедмитрій. У період Першої світової війни стіни фортеці значно постраждали через російську артилерію. Найкраще збереглася тільки частина південно-західних стін, хоча й вони не наближаються навіть до четвертої частини висоти первинних будов. Однак навіть ці залишки яскраво свідчать про колишню міць замка.

Случ-Ікопотська фортеця 

Вік цієї фортеці близько п'яти сотень років і при цьому вона не найстаріша у тутешніх краях. Незважаючи на те, що споруда була збудована на «чорному» шляху – одній з головних доріг походів татар, замок прекрасно зберігся. Тут ведуться археологічні та реставраційні роботи, багато частин замку вже повністю відновлені.

Руїни замку на річці Случ 

У 15 столітті на березі річки Случ височів могутній замок. Сьогодні у тих руїнах, що залишились, важко вгадати колишнє призначення споруди. Залишається покладатися лише на власну уяву. Історики описують його як неприступну фортецю, але у 1708 році шведи все-таки зуміли її взяти. З тих пір замок більше не повставав з руїн. На даний момент самих руїн залишилося надто мало, важко сказати, що з ними трапиться через десятки років.

Маєток Сакена 

На жаль, історію цього замку не вдалося зберегти для наших нащадків. Перші згадки про палац відносяться до 19 століття, коли ним став володіти граф Сакен. Пізніше маєток передавали з руки в руки, а за радянських часів у ньому розмістили біохімзавод. Саме у цей період сталася пожежа, яка фактично повністю знищила будівлю. Сьогодні територія колишнього палацу більше нагадує зону відчуження. Зберігся лише фасад без внутрішніх інтер'єрів. Можливо, коли-небудь це місце відреставрують, а поки залишається милуватися мальовничими руїнами.

Гербуртський фортифікаційний замок 

Руїни добре збереженого оборонного замку височіють на горі Стрілка. Він був споруджений поляками для захисту від набігів татар. Кажуть, що під стінами фортеці знаходиться мережа заплутаних підземних ходів, хоча перевірити це неможливо, сьогодні вони всі засипані землею. Але, за легендою, десь там є купи скарбів, заховані господарями замку. Інша легенда оповідає про привида, якого можна побачити в околицях. Тут нібито блукає дух молодої дівчини, яку турки одного разу замурували в одній зі стін.

Руїни замку на Сліпій горі 

Перші згадки про фортецю відносяться до 1450-х років. Тоді споруда була ще дерев'яною, але під час нападу татар її спалили разом з усім поселенням. Існує навіть легенда, що оповідає про цю подію. Під час кровопролитної битви, коли вороги вже фактично взяли верх, у двір вийшла молода княжна, одягнена у весільне вбрання. Її появі були настільки здивовані, що бій зупинився. Княжна тим часом гордо пройшла повз захисників замку і їх ворогів, вона «повінчалася зі смертю», кинувшись у колодязь, щоб не стати військовим трофеєм. Кажуть, що її дух охороняє тутешні місця.

Замок злих дів 

Історія цього замку складна і заплутана, особливо для людей далеких від історії. Ми поговоримо про походження його незвичайної назви. Отже, таке ім'я пов'язують з Елізабет Баторі, яку ще називали Кривавою графинею і Чахтицьким чудовиськом. Вона прославилася винахідливою жорстокістю і звичкою влаштовувати банні дні, коли купалася у крові молодих дівчат. Не дивно, що її за це переслідували, тому вона намагалася сховатися у стінах цього замку. Багато хто говорить, що її привид досі блукає серед руїн, а вночі тут лунають жіночі крики.

Замок Канко

Замок Канко розташований на скелястій терасі Чорної гори. Спочатку це була дерев'яна будівля, яка потім перетворилася на кам'яний рицарський замок, що оберігав соляний шлях поблизу річки Тиса. Так він служив вірою і правдою близько 300 років, поки його не стали використовувати як монастир. Стосовно назви, то тут існують дві версії. Одні кажуть, що деякий час його господарем був розбійник Канко. Але інша версія більш вірогідна і пов'язана з ченцями, які носили спеціальний верхній одяг з овечої вовни – «канко».

Фортеця Сатан 

Сьогодні серед руїн цього замку гуляє тільки вітер, проте цінність цієї пам'ятки старовини не стає меншою. Достовірних відомостей про те, коли і завдяки кому виникла ця фортеця, немає. Через брак інформації, її походження оповите легендами. Шлях до фортеці неблизький і важкий. Він проходить через занедбаний цукрозавод, який закінчується високими залізними воротами. На жаль, замок не зберіг своєї величі, залишилися лише старовинні товсті стіни і руїни декількох веж. Однак зі стін фортеці видніється запаморочлива панорама.

Цитадель Галицьких князів 

На правому березі річки Дністер над містом височіють руїни старої фортеці. Про походження цієї споруди не згадує жоден хроніст. Багато хто дотримується думки, що фортеця виникла у середині 14 століття, хоча є письмові докази, що свідчать про її існування вже у 1114 році. Відомо, що це був найбільший замок Галичини. Проте вже у середині 18 століття він перетворився на руїни. Сьогодні його відносять до значимих пам'ятників України і ведуть масштабні реставраційні роботи.

Замок-фортеця на полонині Боржава 

Це єдиний у Європі архітектурний зразок сільської садиби часів середньовіччя. Згідно з версією деяких дослідників, попередник цього замку був повністю дерев'яним і зведений у 11–12 столітті, проте немає ніяких письмових даних, що підтверджують цю інформацію. Потім у 15 столітті почалося будівництво нового палацу, виконаного на цей раз у камені. Дивно, наскільки добре замок зберігся, вціліли всі його ключові будови. На даний момент активно обговорюється питання реставрації палацу.

Замойська фортеця 

У фортеці є своя легенда, яка розповідає про часи облоги польськими військами. Після довгих кровопролитних битв, коли поляки все-таки змогли проникнути на територію фортеці, вдова козацького сотника Мар'яна підпалила порохові погреби, підірвавши ворогів і знищивши замок. Від фортеці залишилася лише частина підземних ходів і одна єдина вежа, яку з часом перебудували у дзвіницю. Залишки цієї вежі – пам'ятник гордості, сміливості і волі українського народу, який захищав рідні землі будь-якою ціну.

Бериславський форпост 

Сліди цієї фортеці – історичне свідчення боротьби між турецькими військами та українськими козаками. Побудована вона була турками у 15 столітті замість захопленої литовської митниці. Ворожі війська використовували її для того, щоб протидіяти козацьким походам по Дніпру і робити набіги на українські землі. У 1689 році війська Голіцина намагалися взяти фортецю, однак остаточно це вдалося зробити завдяки гетьману Мазепі лише у 1695 році. Сьогодні фрагменти цих руїн лише нагадують про колишні події.

Місто привидів 

Цю потужну кріпосну споруду важко назвати фортецею або замком. Вона дуже не схожа на ті споруди, що нам відомі. Це унікальна пам'ятка, яка до того ж прекрасно збереглася до наших часів. Цей форт свого часу використовували для протистояння між Росією та Австро-Угорщиною. Його спорудили для захисту львівських залізничних колій. Під час Другої світової ходили чутки, що тут навіть проводили випробування секретної та ядерної зброї. На сьогоднішній день форт знаходиться у занедбаному стані, поступово руйнується і відомий як Місто привидів.

Звягель 

Перший камінь цього замку був закладений власноруч князем Острозьким, який вирішив, що найкращим місцем для будівництва фортеці послужить лівий берег річки Случ. Ця подія відбулася у 16 столітті. Потім за часів ведення Визвольної війни руками українського народу замок зруйнували. Ці руїни довго перебували у тутешніх місцях недоторканими, поки люди знов не згадали про колишню міць фортеці. Пам'яті про історичне минуле її вирішили відновити, хоча нинішні елементи зовсім не схожі на оригінальну будову.

Косий капонір 

Ця земляна фортеця вважається другою за розмірами у світі. Вона настільки величезна, що довелося виселити жителів цілого району, коли її будували. Саме будівництво зайняло майже 2 століття. Насправді, Косий капонір – це всього лише одна з частин фортеці. Тут зберігали різну вогнепальну зброю і бійниці, а особливе розміщення під кутом дозволяло проводити ефективний артилерійський вогонь. З середини 19 століття капонір служив у якості політичної в'язниці. Сьогодні, будучи найбільшим музеєм, тут можна розглянути всі темниці, знамениту «карету смертників», а також побачити численну колекцію зброї та інші цінні експонати.

_________________________________________________________________________________________________

    Напередодні відзначення у 2016 році Дня пам’яті та примирення і 71-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, з метою гідного вшанування подвигу Українського народу в Другій світовій війні, його вагомого внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції; засвідчення поваги до всіх борців проти нацизму; увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, відповідно до Закону України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років” вихованцям історико-краєзнавчого гуртка "МІЙ РІДНИЙ КРАЙ" було запропоновано 05 травня 2016 року перегляд документального фільму “Визволення” 2014 Україна,  Олексій Лябах.

ГУРТКОВЕ ЗАНЯТТЯ НА ТЕМУ: НАШ КРАЙ У СЕРЕДИНІ 1950-Х РР. - І ПОЛОВИНІ 1960-Х РР.

Позакласний захід на тему: "Мій рідний край, моя свята земля"

Презентація на тему: "Мій рідний край, моя свята земля"
Фотозвіт